Архітектура та будівництво

Сучасні архітектурні рішення

Співвідношення договору підряду на виконання проектних та вишукувальних робіт та договору возмездного надання послуг

Коріння закріплення в системі цивільно-правових зобов'язань самостійних угод за відплатним надання послуг йдуть в класичне римське право, якому, поряд з договором підряду (locatio-conductio operis), був відомий договір найму послуг (locatio-conductio operarum) [1, с.487 ; 2, с.542].

Договори про виконання проектних та вишукувальних робіт (договори підряду) та договори про надання послуг з розробки проектної документації близькі за юридичною природою і змістом, оскільки мають своїм предметом вчинення певних дій за завданням замовника (споживача).

Вдале визначення відмінності договору підряду від возмездного надання послуг дають М. І.Брагінскій, С. П.Протосавіцкій: «якщо інтерес замовника зводиться до вчинення дій, наявності договір возмездного надання послуг, а в разі, коли передбачається вчинення дій з передачею результату, має місце договір підряду, для якого іманентний принцип: «результат вінчає справу» [3, с.221]. З цим, крім іншого, пов'язано і те велику увагу, яку приділено при регулюванні цього договору саме актом здачі-приймання робіт. Результат виконання підрядною роботи має матеріальну форму і властивість до передачі іншій особі, тобто він відділимо як від підрядника, так і замовника. Результат же надання послуги невловимий і невіддільний від замовника. Такий результат знаходиться за межами зобов'язання за відплатним надання послуг, так як воно припиняється виконанням в момент їх надання. Потреби замовника при підряді задовольняються після передачі йому результату роботи, а замовник послуг отримує задоволення вже в процесі їх надання [4].

Законодавець у ст. 737 ДК РБ, визначив, що до договору возмездного надання послуг застосовуються загальні положення про підряд (ст. 656 - 682 ГК РБ) і положення про побутовому підряді (ст. 683 - 695 ЦК), якщо це не суперечить ст. 733 - 736 ГК РБ, а також особливостям предмета договору возмездного надання послуг. Слід погодиться з думкою більшості дослідників, які обгрунтовують такий підхід метою законодавчої економії, а також загальної економічної сутністю зобов'язань підрядного типу і зобов'язань з надання послуг [5].

Однак застосування даного прийому ставить під сумнів доцільність виділення глави, присвяченої відплатним надання послуг. Так, Д. В. Мурзін не без підстав вважає, що «в нинішньому вигляді договір надання послуг взагалі не має права на виділення його в самостійний інститут: було б цілком достатньо, якщо б норми глава 39 ЦК РБ виявилися включеними в норми, присвячені договору підряду. Чи не єдиним виправданням відокремлення договору возмездного надання послуг виступає його націленість на майбутнє »[6, с.363-364]. Супротивником даного підходу виступає А. Ю.Кабалкін, який вказує, що норми договору підряду можуть застосовуватися до відплатним надання послуг лише субсидіарно [7, с.14]. Зазначений підхід збігається з думкою законодавця, спеціально обумовлено в ст. 737 ДК РБ неможливість поширення норм глави ЦК про підряд у випадках, коли це вступило б у суперечність із статтями гл. 39 ГК та особливостями предмета договору возмездного надання послуг.

В той же час в судовій практиці виникають випадки невірного тлумачення умов подібних договорів.

Так, господарським судом було розглянуто справу за позовом УП «А» до УП «Б» про стягнення основного боргу за договором на розробку дизайн-проекту згідно з календарним планом проведення робіт за завданням і технічним завданням [8]. Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджується підписаними актами приймання виконаних робіт.

При оцінці у вирішенні укладеного між сторонами договору на розробку дизайн-проекту, суд послався на статтю 733 Цивільного кодексу Республіки Білорусь, яка встановлює вимоги до договору возмездного надання послуг.

Представляється, що посилання на статтю 733 в наведеному випадку була невірною. Оскільки розробка дизайну завершується виготовленням відповідної проектної документації, зазначений договір є договором підряду і до нього повинні застосовуватися відповідні норми глави 37 ЦК РБ.

Література:

1. Римське приватне право. - М.: Юридичне видавництво Міністерства юстиції СРСР, 1948.

2. Цивільне право. Підручник. Частина II / Под ред. А. П.Сереева, Ю. К.Толстого. - М.: "Проспект", 1997.

3. Брагінський М. І. , Витрянский В. В. Договірне право. Кн. 3. Договори про виконання робіт і надання послуг. - М.: Статут, 2005.

4. Протасовіцкій С. П. Договір підряду. Загальні положення. / / Промислово-торгове право. - N 3. -2001.

5. Подгруша В. Договір возмездного надання послуг. / / Право Білорусі. -2003. - N 11.

6. Мурзін Д. В. Моделювання безоплатного зобов'язання по наданню послуг / / цивілістична записки: Межвуз. Сб науч. тр. -М., 2002. Вип. 2.

7. Кабалкин А. Ю. Договір возмездного надання послуг / / Російська юстиція. -1998. - N 3.

8. Архів господарського суду м. Мінська за 2005 рік, справа № 100-12/2005